Павло Гриценко згадував: «Професор Михайло Лесів офірував своє свідоме життя двом народам – українському і польському, двом напрямкам у науці – україністиці й полоністиці і Єдиному Богу: вірою й любов’ю до Всевишнього був сповнений і досяг внутрішньої гармонії. Його образ з теплою посмішкою людини щасливої і внутрішньо гармонійної – з нами! Все життя багато працював, завжди був послідовним не лише у дослідженні мови, але й у її плеканні, докладав зусиль для розвитку славістики як в УМКС, так і КУЛ, а також співпрацював з Вищою духовною семінарією у Любліні, де викладав церковно-слов’янську мову”.
У нашій пам’яті Професор залишиться видатною і доброю Людиною та глибоким прикладом для наслідування.
Вічна і світла пам’ять.